ВО "Свобода"

ENG

18 вересня
Манолій Піцуряк: Мрію про те, що українська медицина вийде на новий рівень
Манолій Піцуряк: Мрію про те, що українська медицина вийде на новий рівень

Свободівець пропонує свої рецепти реформування системи охорони здоров'я

Манолій Піцуряк ‒ лікар із величезним стажем, політик, що розпочав свою діяльність ще в 90-х роках, але й сьогодні його активно підтримує громада, обираючи своїм представником. Цього року пан Манолій святкуватиме 60 років… Спілкуємося передусім про систему охорони здоров'я і її реформування, але й також про політику, "Свободу" й плани на майбутнє.

- МОЇ ПОЛІТИЧНИЙ, громадський і професійний шляхи тісно переплетені між собою, ‒ розповідає Манолій Піцуряк. ‒ 1981 року закінчив Чернівецький державний медичний інститут. Працюю лікарем уже 36 років, 34 з яких ‒ головним лікарем. Сьогодні я головний лікар Солотвинської районної лікарні Богородчанського району Івано-Франківської області. Лікарня обслуговує понад 30 тисяч населення.

Активну громадську діяльність розпочав ще на початку 90-х. Мій покійний тесть тоді брав активну участь у розбудові Народного руху України. У нашому домі завше збиралося активне політичне і громадське середовище, до якого я долучався. Я був двічі депутатом Дзвиняцької сільради. Двічі мене обирали депутатом Богородчанської районної ради і тричі ‒ депутатом Івано-Франківської обласної.

З 1999 по 2009 рік перебував у Конгресі українських націоналістів. У 2009 році наша Богородчанська організація фактично повним складом перейшла у ВО "Свобода". "Свобода" ‒ це та політична сила, де зібралося багато молодих цілеспрямованих діяльних націоналістів. Оте середовище стало мені дуже близьким, адже, як і побратими, завжди хочу діяти одразу і досягати результату, не зволікаючи і не прикриваючись красивими словами.

Зараз я депутат Івано-Франківської обласної ради від "Свободи". Очолюю постійну комісію з питань охорони здоров'я та соціальної політики. На останніх виборах у рейтингу за рівнем підтримки я опинився на другому місці серед усіх 84 обраних депутатів. Набрав понад 57% голосів виборців. Це доказ того, що люди підтримують нашу націоналістичну політичну силу, а також добре пам'ятають та цінують мою працю протягом десятиліть громадсько-політичної діяльності. У 2012 році під час виборів у ВР був кандидатом від ВО "Свобода" і об'єднаних сил опозиції. Практично виграв вибори на окрузі. За мене проголосували понад 30 тисяч українців. Мій конкурент набрав всього на 1, 5 тисячі голосів більше.

Як змінилося ставлення і рівень підтримки "Свободи" за останні 5-7 років?

‒ "Свобода" ‒ це направду унікальне явище. Націоналісти здобувають щоразу більше прихильників і рейтинг політичної сили на Франківщині зростає. І це попри те, що ми не маємо ані центральних, ані регіональних ЗМІ, аби протистояти інформаційним атакам. Люди бачать позитивні зрушення, результати роботи наших міських голів, депутатів, голів і заступників голів районних рад. Це ще один потужний сигнал для центральної влади про те, що виборці можуть самі аналізувати і робити висновки, не зважаючи на пропаганду через телебачення та інші ЗМІ.

Ким себе бачите в майбутньому? Чи маєте конкретні політичні амбіції?

‒ Фракція ВО "Свобода" мусить бути в наступному парламенті. Якщо прийдемо до влади, то зможемо реалізовувати нашу програму на загальноукраїнському рівні. Зможемо взяти на себе відповідальність за долю українців. Особисто я хотів би взятися до реформування системи охорони здоров'я в країні. Мрію, що ця система врешті зміниться і українська медицина вийде новий рівень. Я в цій галузі вже десятиліттям, вивчаю і досліджую проблематику багато років…

Якої думки про потенційні реформи в медицині, про які так багато говорить влада і стільки пишуть ЗМІ?

‒ На превеликий жаль, те, що сьогодні відбувається із медициною, ‒ це руйнація попередньої системи без пропозицій альтернативи. Реформа медицини без належної підготовки і збільшення фінансування в рази не може бути успішною. Мало того, потенційні наслідки такої псевдореформи будуть дуже прикрі. Одну систему зруйнують, але натомість не створять іншу. Реформа має покращити життя населення країни, а не окремих чиновників чи підприємців, що хочуть все приватизувати і перехопити потоки грошей.

Очевидно, що зміни мають відбуватися. Сьогодні в Україні діє фактично радянська система охорони здоров'я. Така система фінансово затратна і розрахована на державу совкового зразка та ще й за умов індустріалізації країни.

Теперішні реалії зовсім інші. Останні роки активно розвивається приватний сектор у медицині, особливо коли йдеться про стоматологію, діагностику, частково акушерство та інші профілі. Також має свої перспективи і страхова медицина. Але левову частку витрат на систему охорони здоров'я в нинішніх українських реаліях мусить брати на себе все-таки держава. Медицина в Україні не може бути виключно приватною чи цілковито побудованою на системі страхування, але й у теперішньому вигляді існувати вона також не може.

Чи зможуть реформи запровадити найближчим часом?

‒ До глобальних реформ не готове ані суспільство, ані медична спільнота, ані самі реформатори. Досі відбуваються хіба хаотичні рухи й голослівні заяви, що мають мало спільного з реальним системним реформуванням. Команда реформаторів повністю відсторонила від обговорення проблематики об'єднання лікарів і простих громадян. Вона також не зважає на українські реалії.

До прикладу, говорять, що держава гарантовано забезпечуватиме первинну, екстрену і паліативну допомогу. А як же вторинний рівень? Вони кажуть про співфінансування з пацієнтом. Як має відбуватися це спільне фінансування і чи під силу буде простому українцеві ‒ невідомо, розрахунків не зроблено.

Фактично не відбувається підготовки до реформ, як і не відбувається аналізу теперішньої ситуації в медицині, не проводиться належного фінансування галузі й інформування суспільства щодо майбутніх змін. Боюсь, що запропоновані законопроекти щодо реформування галузі охорони здоров'я не мають шансу, адже викличуть лише збурення у суспільстві, призведуть до руйнації нинішньої системи, а збудувати нову не вдасться так швидко.

Розмови про те, що лікар буде отримувати 25-35 тисяч гривень зарплати і за кожного пацієнта держава платитиме 210 гривень ‒ це пустослів'я. Такі заяви не підтверджені реальними цифрами. Сьогодні норма навантаження для лікаря загальної практики становить 1500 осіб у міській місцевості, 1200 осіб у сільській та 800 у гірській місцевості. Звідки взяли цифру 2000 осіб, на основі яких розрахунків? Спершу потрібно підготувати законодавчу базу, випробувати реформу в пілотних проектах, провести детальний аналіз результатів і лише потім можна говорити про впровадження реформ по всій країні.

Скільки часу має тривати підготовчий період? З чого потрібно починати?

‒ Підготовчий і перехідний період у різних країнах відбувається по-різному. Він може тривати і 5, і 10, і 15 років. Передусім треба інвентаризувати всю медицину… Йдеться не тільки про будівлі та обладнання. Потрібно з'ясувати, які маємо ресурси ‒ кадрові, лікувальні, фінансові, наукові тощо. Потрібно порахувати, скільки реально потрібно коштів, на скільки мають зрости витрати на медицину для успішного запровадження змін. Потрібно також зважати на рівень забезпечення населення.

Закон про екстрену допомогу працює вже четвертий рік, але змін на краще не видно. Якщо брати за зразок американську модель, то там бачимо чітку співпрацю лікарів і зі службами порятунку, і з правоохоронцями. А в нас екстрену допомогу створили на базі швидкої допомоги, не надавши ні ресурсів, ні кадрів. У більшості областях створили центри первинної медико-санітарної допомоги. Але там водночас триває адміністративна реформа, створюються ОТГ, і "первинка" відходить з центрів в ОТГ. Тому-то ламається і цей непродуманий план.

Те саме можу сказати і про створення госпітальних округів. У теорії прекрасний задум, та практично він не має шансів на успішну реалізацію. Йдеться про центр, який би обслуговував певну територію з загальним населенням 300-400 тисяч осіб. Досі незрозуміло, як там будуть ухвалювати рішення. Госпітальна рада може бути лише дорадчим органом. Потрібно розуміти, що в тих радах (районна, міська, ОТГ) кожен на себе перетягуватиме ковдру, і консенсусу так і не досягнуть. У підсумку маленькі лікарні просто зникнуть, і вже через 10-15 років, після провалу реформ, нам доведеться ті лікарні відновлювати з нуля.

Госпітальні округи можна створювати лише після успішної реалізації адмінреформи, а не навпаки. Але й тоді мусить триматися вертикаль… Наукова вертикаль, дотримання протоколів, контроль на державному рівні і так далі. Весною ми ухвалювали рішення про підтримку звернення депутатів Вінницької обласної ради до Верховної ради України та Кабінету Міністрів щодо ситуації, яка склалася з формуванням госпітальних округів. У цій області вже не один рік розгортається пілотний проект з реформування системи охорони здоров'я. І люди там категорично проти створення госпітальних округів. Про яке впровадження госпітальних округів по всій Україні можна в такому разі сьогодні говорити?

Чи відчутний на Івано-Франківщині брак добрих лікарів, які готові працювати в районних лікарнях?

‒ Маємо вдосталь добрих медиків. Теперішня молодь прогресує, вдосконалюється і багато працює над собою. Але є інша загроза ‒ національного масштабу. Йдеться про відтік кадрів за кордон. Європейські країни радо поглинають наших перспективних лікарів. Молоді хлопці та дівчата, закінчивши медичний виш, часто змушені їхати працювати за кордон, де дістають удесятеро вищу зарплату, аніж держава платить тут українським медикам. Поки цей процес не став масовим, маємо немалу базу добрих фахівців старшого покоління. Але ризики зростають…

Оце зволікання держави в питанні належного фінансування охорони здоров'я призводить до того, що талановиті та перспективні кадри виїжджають з країни. Для того, щоб рівень медицини в Україні зріс до європейського, до європейського має зрости кількість грошей, яку на медицину виділяє держава. Сьогодні на медицину дають мізер навіть у порівнянні з сусідньою Польщею. Там виділяють понад 900 доларів на одного жителя в рік. В Україні ж ‒ максимум 60 доларів на одного мешканця. Якби на одного українця виділяли бодай 300 доларів в рік, то вже дуже швидко ми б здійснили прорив у медицині. Наші лікарі нині працюють за 3-4 тисячі гривень. Про пенсії для лікарів узагалі мовчу. У Польщі не всі медики хочуть працювати навіть за 2-3 тисячі євро.

У більшості українських лікарень 90% обладнання застаріле… Українська система охорони здоров'я має безліч проблем. Подолати їх можна, тільки якщо збільшити фінансування і, звичайно ж, якщо грамотно регулювати зміни в медичній галузі. Кадровий потенціал у нашій державі ‒ величезний.

Ви багато спілкуєтесь з колегами-медиками і простими українцями. Які настрої сьогодні панують серед населення, що говорять про політику влади? Чи посилились, на Вашу думку, протестні настрої?

‒ Люди хочуть нових виборів у парламент. Обіцянок було надто багато, виконано надто мало. Звужу Ваше питання знову ж таки до проблеми охорони здоров'я. Сьогодні в Івано-Франківській області у більшості районів немає грошей навіть на зарплати лікарям. Профспілки медичних працівників планують на 19 вересня акції протесту проти української влади. В інших сферах суспільного життя не краща ситуація. Цілком ймовірним вважаю й дострокове волевиявлення. Всякому терпінню рано чи пізно приходить кінець. Настала осінь, а заразом і новий політичний сезон. Це пора, коли назрівають революційні настрої й зростає готовність виходити на вулиці…

Прес-служба ВО "Свобода"