ВО "Свобода"

ENG

Антон Цедік
Антон Цедік

Молодший сержант резерву, стрілець-санітар у складі 2-го батальйону спеціального призначення НГУ "Донбас". Полтавський свободівець. Загинув 29 серпня 2014 року в "Іловайському котлі" у віці 27 років.

Народився 31 липня 1987 року у Полтаві. Змалку любив читати і тягнувся до музики. Навчався в полтавській загальноосвітній школі № 17, після 7-го класу перевівся до Полтавського ліцею № 1 імені Івана Котляревського. Захоплювався історію, політикою та військовою справою. У школі займався танцями, тхеквондо і боксом, пізніше ‒ кендо. У 2004 році вступив на факультет міжнародної економіки й менеджменту Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, провчившись рік перевівся на заочну форму навчання і здійснив свою мрію ‒ почав навчатись на історичному факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Працював помічником власника інтернет-магазину "Сam.in.ua" у місті Київ.

Навчаючись заочно у двох університетах (КНЕУ та КНУ ім. Т. Шевченка), Антон Цедік 2007-го вирішив піти до армії. Його не мобілізовували, він цілком міг би, як инші, "відкосити" від служби. Проте юнак сам хотів піти до війська й чогось там навчитись. Рідні хлопця розповідають, що в Антона ніби було якесь передчуття, що всі ці знання незабаром мають знадобитись.

Антон був легким на підйом і мав неспокійну вдачу. Після служби навіть не заїхав до рідних у Полтаву, а разом із друзями подався на Говерлу. Він любив подорожі. Бував і на Півночі Росії, і у Кримських горах, і на Кавказі.

Він постійно чимось захоплювався. Дивувався майстерності ковалів та гончарів, дуже любив народні ремесла, хотів навчитися сам виготовляти самобутні речі власними руками.

2008 року закінчив КНЕУ, 2010 ‒ КНУ ім. Тараса Шевченка (бакалавр). Працював то у Києві, то в рідній Полтаві: керуючий магазинами сімейного бізнесу (Полтава), прес-секретар туристично-розважального Парку "Київська Русь" (Київ), біржовий брокер "Про Трейдінг Консалтінг" (Київ). До війни мешкав у Деснянському районі міста Києва.

З 2012 року був членом Всеукраїнського об'єднання "Свобода".

А коли почався Майдан, взяв на роботі безстрокову відпустку і з головою поринув у боротьбу за нову Україну.

На Майдані він був у найважчих місцях у найпотрібніший час. Узимку охороняв палац Свободи, де розташовувався один зі штабів спротиву. Коли революційні події перекинулися до Полтави, Антон вирушив туди. 18 лютого цілу ніч він разом із побратимами-свободівцями відбивав атаки спецназу та Внутрішніх військ. Хлопцям дісталася найважча ділянка оборони - під стелою Незалежности. Згори, з ТЦ "Глобус", "беркутівці" кидали вниз гранати та пляшки із запалювальною сумішшю. Поруч горіли намети мітингувальників, палали барикади. Проте ніхто не відступив. Антон був у самому пеклі - з червоним рицарським щитом, з яким на Майдані не розлучався ні на хвилину. Його сотня оборонялася і 19 лютого, і разом із иншими йшла в атаку страшного ранку 20 лютого. Антон Цедік вийшов з тих боїв неушкодженим, і ще місяць у Київраді був комендантом одного з поверхів. А потім, вже після анексії Криму і початку війни на Сході, вирішив іти у добровольчий батальйон.

Після вишколів вирушив із батальйоном "Донбас" на Схід. Артемівськ, Лисичанськ, Попасна… Про переміщення його частини мама дізнавалася або з новин, або зі скупих телефонних розмов. 20 серпня в Антона мала розпочатися відпустка. Але він нею не скористався - поїхав визволяти побратимів з "Іловайського котла".

Ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу "зеленим коридором" з Іловайського котла, їхав у кузові машини КРАЗ у складі автоколони батальйону "Донбас" по дорозі з с. Многопілля до с. Червоносільське. Був убитий кулеметною чергою. Загинув у КРАЗі разом з "Бронею" та "Браво". 3-го вересня тіло "Енея" разом з тілами 96 інших загиблих в Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу.

Антона вдалося ідентифікувати лише за зліпком зубів - вибухом йому знищило частину обличчя і навіть рідні люди не змогли б його упізнати.

Родичі змогли його поховати лише 8 вересня. Спочиває націоналіст на Алеї Героїв міського кладовища у Полтаві.

17 грудня Антону посмертно було присвоєну орден "За мужність" ІІІ ступеня, відзнакою Полтавської обласної ради "За вірність народу України" І ступеня, "Іловайським Хрестом", відзнакою УПЦ КП ‒ Медаль "За жертовність і любов до України".

У Києві на честь Антона перейменовано одну з вулиць. На фасаді будівлі Полтавського міського багатопрофільного ліцею №1 імені І.П.Котляревського (вулиця Шевченка, 14), де навчався Антон Цедік, йому відкрито меморіальну дошку.

Докладну статтю про Антона можна прочитати за посиланням: svoboda.org.ua